Інфекційний (вірусний) котячий перитоніт fip (фіп): симптоми і лікування

Інфекційний (вірусний) котячий перитоніт (ІКП, або FIP від англ. Feline infectious peritonitis) - це серйозна проблема для тих, у кого в будинку живе кілька кішок або для тих, хто утримує розплідник.

Вірусний перитоніт кішок найчастіше називають інфекційним перитонітом (ІПК). Інфекційний перитоніт набув найбільшого поширення за останні 10-20 років.
Дана хвороба вперше з`явилася в США на початку 60-х років минулого століття. Однак, багато хто вважає, що вона могла виникнути ще на початку 50-их. В першу чергу, це могло бути пов`язано з ростом популяції кішок в великих містах.
Дане захворювання, як правило, не загрожує кішкам, які єдині домашні улюбленці своїх господарів. Але при цьому необхідно відзначити, що інфекційний котячий перитоніт - це смертельне захворювання.
FIP викликає вірус, який класифікують як короновірус. Складність проблеми полягає в тому, що існує безліч типів короновірусов, але деякі з них викликають захворювання, а деякі - ні. Більшість хвороботворних короновірусов викликають лише короткочасну діарею у кошенят. На жаль, в даний час неможливо визначити, яким видом короновіруса інфікована кішка - практично безпечним або смертоносним, що викликають FIP.
Ветеринар може сказати, що хвора кішка інфікована короновірусом, але не зможе стверджувати - до тих пір, поки не буде занадто пізно, - що кішка хвора FIP.
До того ж з`являються все нові докази того, що «практично безпечні» короновіруси здатні швидко мутувати, перетворюючись в дуже небезпечні FIP-віруси. Звідси висновок: не існує надійного способу захистити кішку від FIP. Цей вірус досить стійкий і може зберігатися активним у приміщенні протягом декількох тижнів або навіть місяців.

Втішає тільки те, що вірус легко руйнується під впливом звичайних дезинфікуючих і миючих засобів, так що дуже важливо дотримуватися основних правил гігієни.

причини захворювання

Залежно від виду захворювання розрізняють кілька напрямів перитоніту у кішок. Кожен з них має свою статистику вилікуваних і померлих тварин. Варто особливу увагу звернути на причини потрапляння інфекцій і бактерій, щоб по можливості убезпечити і захистити свого вихованця.

1. Інфекційна форма

Вражає черевну порожнину, внаслідок попадання в неї сечі, жовчі або крові. Найчастіше причиною стає застій калу в кишечнику і поява мікротріщин, через які різні види речовин можуть потрапляти в кров, а потім переносяться черевну порожнину. Цей вид дещо відрізняється від інших, оскільки проявляється в деяких додаткових аспектах. У вихованця з`являється сильна спрага, але він все також відмовляється приймати будь-яку їжу.

Підвищена слабкість, а не просто зниження активності разом з лихоманкою просто вражають тварина.

Вихованець не тільки погано себе почуває, але і постійно лежить, не відгукується. Найчастіше даний вид супроводжується сильними болями в очеревині.



Профілактичними заходами проти інфекційного перитоніту можна вважати виключення з раціону кішки будь-якої їжі, яка може пошкодити кишечник і відрізняється як поганий засвоюваністю, так і поганою прохідністю. Зокрема, це відноситься до кісток і будь-яким іншим продуктам тваринного походження. Подбайте про вихованця і постарайтеся купувати для нього корм або спеціальні вітаміни, які контролюють вихід накопиченої в шлунку вовни. Це відноситься, звичайно ж, виключно до породам, у яких шерстяний покрив досить густий.

2. Бактеріальна форма

Появі бактерій в черевній порожнині має досить багато причин. Одна з них - це ожиріння, яке дуже часто робить вихованця «заручником» квартирного проживання. Не менш поширеними є і травми, і хронічні хвороби внутрішніх органів. Варто зазначити, що не у всіх випадках ці причини стануть результатом освіти в очеревині бактерій, але варто убезпечити свого улюбленця від всіх цих чинників.

Профілактичними заходами буде використання якісних кормів, а також виключно правильний щоденний раціон. Наприклад, сирі овочі є дуже корисними для кішок, але тварини не завжди бажають споживати настільки «Не ароматні» страви. Тому можна змішувати овочі з м`ясними консервами, насиченими великою кількістю поживних для кішок речовин. Це кілька спростить завдання.

Подбайте про свого вихованця, постарайтеся не залишати напіввідкритими двері і вікна, оскільки це прямий шлях до травми вихованця, який загрався і забув про безпеку.

3. Короновіруси

Даний вид бактерій відрізняється не тільки підвищеної здатності до виживання в організмі вихованця, але і досить швидке розмноження призводить до появи цих негативних вірусів у всьому організмі. Зараження всіх внутрішніх органів починається з черевної порожнини. Рознос їх по крові робить хвороба практично невиліковної. У більшості випадків, а точніше в 99% вихованець просто-напросто не виживає.

Остання причина, по якій вихованець може бути заражений перитонітом - це ускладнення після операцій. Причин досить велика кількість. Наприклад, розходження швів або неякісно проведена обробка внутрішніх органів, м`язів, занесення інфекції. Але найбільш поширеною причиною є потрапляння в черевну порожнину жовчі, крові або ж будь-яких інших «сторонніх» рідин.

Профілактичні заходи в даному випадку досить серйозні і спостереження висококваліфікованого фахівця стане найкращим початком. Спеціальні клініки для тварин дозволяють запобігти появі інфекцій і запалення, а тому при будь-якій підозрі на перитоніт слід відразу ж відправлятися для діагностики і здачі аналізів. Тільки це дозволить виявити захворювання і визначити найкраще швидкодіючий засіб лікування.

Симптоми вірусного котячого перитоніту FIP

ІКП можна назвати «великим імітатором», тому що ця хвороба може проявляти себе всілякими способами і її дуже важко точно діагностувати. Вона може маскуватися під захворювання мозку, хребта, травної системи, очей, або навіть в онкологічне або серцево-судинне захворювання. Ветеринар може запідозрити FIP за результатами аналізів крові, рідини, що скупчується в легенях або в черевній порожнині, або за результатами біопсії.
Найбільш схильні до захворювання кошенята, молоді тварини до 2 років і старі кішки через ослаблений імунітет. В основному, захворювання передається через фекалії і оральним шляхом. Інкубаційний період складає 2 - 3 тижні. Виділення вірусу з фекаліями у хворих кішок і носіїв може бути постійним або періодичним. Можливо безсимптомне вірусоносійство

Основні симптоми

У хворих кішок знижується апетит, температура піднімається до 40 ° С і вище, спостерігаються пронос, блювота, анемія, зневоднення, втрата маси тіла, розлад дихання і розвивається перитоніт, живіт здувається. Іноді спостерігається плеврит, рідко - орхіт, причому в ушкодженому яєчку виявляється вірусний антиген.

Розрізняють дві клінічні форми захворювання: суху (неекссудатівний) і вологу (ексудативну).

При сухій формі спостерігається гранулематозний ентерит, що характеризується наявністю щільних, беловатосерих вузликів в області клубової, сліпої і / або ободової кишки. Кишечник виглядає ущільненим і затверділим, начиненим вузликами. При розтині, на поверхні кишечника, печінки і селезінки виявляють характерний сіруватий наліт, мукозних або фібринозний. Дуже характерні васкулярній і периваскулярні поразки, особливо серозних оболонок, лимфоцитарно-плазмацітарное запалення багатьох внутрішніх органів. Часто зачіпаються печінку, легені і нирки, можуть також дивуватися очі (двосторонній гранулематозний увеїт, нерідко супроводжується хоріоретінітом) і центральна нервова система - іноді спостерігають ускладнення у вигляді фокального менінгіту і енцефаломієліту, можливі паралічі задніх кінцівок.

Коронавірусних інфекція кішок патогенез і нюанси діагностики


Ексудативний (вологий) перитоніт - найбільш важка клінічна форма, яка швидко призводить до летального результату (тривалість 1 - 12 тижнів). Вона незмінно характеризується асцитом з рясним рідким ексудатом (в`язка рідина солом`яного кольору в черевній порожнині), іноді супроводжується плевральним випотом. Спостерігаються схуднення, анемія, лихоманка, блювота, діарея. У міру збільшення скупчення рідини в порожнинах тіла утруднюється дихання, можливий розвиток перикардиту, печінкової недостатності. Поразки кровоносних капілярів всього організму (особливо черевної порожнини, головного мозку, внутрішніх органів і лімфатичних вузлів), що супроводжуються формуванням імунних комплексів, призводять до підвищення судинної проникності і до відкладень фібрину в порожнинах. Нерідко характерний некрогранулематозний лімфаденіт. Макроскопічні поразки включають серозно-фібринозний перитоніт з жовтим транссудатом, а також маленькі вузлики (гранулематозні і / або некротичні), розсіяні по поверхні печінки і органів черевної порожнини.
Захворювання дуже часто закінчується загибеллю тварини. Перед смертю іноді відзначають параліч задніх кінцівок, потім - кому. До приходу ветлікаря необхідно забезпечити хворому тварині тепло, спокій і хороший догляд.

методи лікування

На жаль, не існує ефективного засобу лікування FIP, і результат, як правило, буває летальним.

Використовуються методи лікування спрямовані на те, щоб відрегулювати стан імунної системи. Антибіотики призначаються для боротьби з бактеріальними інфекціями, які нерідко супроводжують FIP.
Проти FIP була розроблена вакцина. Але більшість провідних ветеринарів вважають, що для тварин, які постійно живуть в приміщенні, ризик захворіти FIP дуже невеликий. Тому, навряд чи має сенс прищеплювати таких тварин проти FIP.
А кішки, що живуть великими колоніями, в притулках або розплідниках, піддаються найбільшому ризику захворіти FIP через скученності- але навіть в цих випадках не рекомендується використовувати наявну в даний час вакцину. Дослідження, проведені в Корнельському університеті, дали неоднозначні результати. Вони ставлять під сумнів користь і навіть безпеку вакцинації проти FIP.
Якщо у вас в будинку живе одна або дві-три кішки, ми рекомендуємо вам не прищеплювати їх проти FIP. Але, звичайно, краще порадитися з ветеринаром, тому що наука не стоїть на місці, дослідження тривають, і ситуація з вакциною проти FIP може змінитися.

Вірусний перитоніт (FIP) кішок. Поради ветеринара


Cхоже